У закордону довгі руки або не хочете проїхатися по Libel Tour до Лондону?

Дуже часто, розміщуючи на своєму сайті інформацію про ту чи іншу особу, її автор не замислюється, що може стати відповідачем в іноземному суді у справі про друковану наклепі. Таким судом може бути, наприклад, відділення королівської лави Верховного суду Великобританії (HIGH COURT OF JUSTICE QUEEN’S BENCH DIVISION). Підставою для такого судового спору послужить правило, встановлене в 1849 році у справі Duke of Brunswick v Harmer (1849) та принципи розгляду подібних справ у Сполученому Королівстві. Згідно зі згаданим правилом кожна публікація наклепу може бути підставою для судового позову, а принципи покладають на обличчя опублікувало інформацію обов’язок довести, що інформація правдива.

У стосовно інтернету встановлена практика, що під «публікацією» розуміється передача інформації користувачеві відмінному від персони, якої стосується матеріал, причому під персоною може розглядатися як юридична так і фізична особа. Ось тут і має розсіятися здивування читача щодо перспектив суду в Лондоні. Завантаження матеріалу на комп’ютер користувача або читання у Великобританії веде до його публікації в цій країні і потрапляння під юрисдикцію місцевого суду. Для того щоб стати позивачем особі, яка вважає що матеріал містить недостовірну інформацію і публікація завдає шкоди його репутації, досить довести свій зв’язок з Великобританією, яка виражається в наявності у нього репутації в цій країні. Саме таке правило встановлено в рішенні Верховного Суду Австралії у справі Dow Jones Inc v Gutnick [2002] HCA 56, що застосовується й у Великобританії .

Як приклад можливість серйозних фінансових наслідків такої ситуації для українського автора можна навести судове рішення у справі Akhmetov vs. Obozrevatel, в якому відомий український політик Р. Ахметов виграв у інтернет видання Обозреватель, його редакторів і автора 44 000 євро в якості компенсації за шкоду, завдану інформацією, що міститься в серії статей, розміщених на сайті. При цьому суд не зупинили ті факти, що матеріал публікувався українською мовою і сайт майже не відвідували з Великобританії. В якості можливого обгрунтування зв’язку з даною юрисдикцією можна навести аргументи, використовувані юристами Р. Ахметова в його суперечці проти газети Kyiv Post: «Позивач, який проживає в Україні є найуспішнішим міжнародним бізнесменом і контролюючим акціонером в СКМ, компанії, яка володіє великими металургійними і гірничодобувними компаніями (стан через якого він добре відомий у місті Лондон). Позивач був внесений до переліку 214 найбагатших осіб світу Списку Багатіїв Форбс за 2007 і також є депутатом українського парламенту. Позивач має міжнародну репутацію, включаючи Англію та Уельс. Він також добре відомий як в Україні так і серед української спільноти в юрисдикції Великобританії. СКМ має міцні ділові зв’язки зі Сполученим Королівством ».

В якості іншого прикладу можна навести обгрунтування зв’язку промоутера Дона Кінга в його суперечці з Леноксом Льюїсом у справі Lewis v. King: «Позивач, є громадянином США і проживає у Флориді. Він широко відомий у всьому світі як промоутер боксерів. Він відомий не тільки у себе в країні, але й у Великобританії. Бокс виключно популярний у Сполученому Королівстві »Для обгрунтування позову юристи компаній, що представляють інтереси Ріната Ахметова, – Akin Gump Strauss Hauer & Feld і Schillings вказали наступне:” У цих статтях йдеться, що пан Ахметов після закінчення школи вів немиролюбний спосіб життя, вперше запрацював свій капітал, бувши членом злочинного угруповання, насильницькими і кримінальними способами, у тому числі й хабарництвом, був причетний до жорстокої розправи і катування людини, яка відмовилася заплатити велику суму грошей, разом зі своїм братом контролював власне селище шляхом залякування, використання зброї і нападів на людей у їхніх власних квартирах, які потім грабували, а також вимагав гроші у босів Комуністичної партії під час азартних ігор “.

Можливість отримати сприятливе рішення суду в Лондоні з питання наклепу зробили його Меккою явища, яке отримало назву “Libel tourism” і вже викликає серйозну заклопотаність у Парламенті та Уряді Великобританії.

Ю. Азаров, 25.10.2010

Ім’я / обов'язково

E-mail (не буде показуватися) / обов'язково

Сайт