Бійтеся генеральних доручень, що приносять проблеми…

 Генеральна довіреність … або чи завжди добре мати генеральну довіреність на управління справами офшорної компанії на прикладі Кіпру.

При створенні офшорної компанії буде природним мати бажання повністю контролювати її діяльність і вільно представляти інтереси компанії перед третіми особами. Оскільки, як правило, позиціонувати себе в якості директора компанії бажання не виникає, то для задоволення зазначеного бажання використовується такий юридичний інструмент як генеральна довіреність. Назва «генеральна» використовується для того, щоб показати, що довіритель (в даному випадку офшорна компанія) цією довіреністю надає уповноваженій особі практично всі мислимі повноваження, які можуть собі уявити зацікавлені особи в усіх можливих галузях діяльності компанії. При цьому власник офшорної компанії часто не замислюється над питанням: «А чи розумно таку поведінку і не несе така генеральна довіреність ризики для її власника?».

Спробуємо відповісти на це питання, використовуючи приклад офшорної компанії, зареєстрованої на Кіпрі. Можна з упевненістю сказати, що при бажанні отримати генеральну довіреність від кіпрської компанії, власник офшору зіткнеться з активним нерозумінням обслуговуючої його компанії. І це нерозуміння, яке має своє пояснення. Пояснення полягає в наступному. Податкова резидентність офшорної компанії на Кіпрі або, простіше кажучи, чи є компанія платником податків на Кіпрі, визначається наступними критеріями: управління і контроль.
Під цими поняттями мається на увазі наступне:

  • Важливі рішення з життя компанії приймаються на Кіпрі;
  • Більшість зі складу ради директорів складають резиденти Кіпру;
  • Рада директорів не передає у вигляді генеральної довіреностей широких повноважень щодо вирішення питань, пов’язаних з діяльністю компанії, нерезидентам Кіпру;
  • Бухгалтерський облік операцій компанії ведеться на Кіпрі;
  • Матеріальні копії документів компанії зберігаються на Кіпрі;
  • Компанія має офіс на Кіпрі;
  • Банківський рахунок компанії управляється з Кіпру.

Здавалося б, що для тих, хто використовує кіпрську компанію для операцій, не пов’язаних з України, і не збирається застосовувати положення Конвенції про усунення подвійного оподаткування доходів між СРСР і республікою Кіпр, немає необхідності піклуватися про резидентність своєї компанії на Кіпрі.

Така поведінка було б обгрунтованим, якби не одне серйозна обставина, представлене у вигляді податкового законодавства України. Так Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що з метою оподаткування до доходів платника податку включається:
Сума грошових коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які перебувають у власності юридичної особи, якщо відповідно до довіреністю, виданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податків, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку або за його передорученням (окремою довіреністю) – третьою особою.

Виходячи з наведених вище положень, можна стверджувати, що якщо доручення офшорної компанії буде надавати дуже широкі повноваження її власнику (Генеральна довіреність), то така особа має підвищені шанси стати об’єктом пильної уваги з боку податкових органів.

Чи можна знизити вказані ризики? Це цілком можливо. Рекомендації прості, але, як і всякі інші засоби зниження ризиків, вимагають додаткових витрат. Отже, рекомендації наступні:

  • підписання найбільш великих договорів повинно здійснюватися безпосередньо номінальним директором (це потребуватиме додаткових витрат за підпис директора і можливе узгодження тексту договору);
  • видача спеціальних доручень на здійснення окремих повноважень (витрати, пов’язані видачею довіреності та їх легалізацією);
  • прийняття радою директорів резолюцій про відкриття банківського рахунку в конкретному банку;
  • управління банківським рахунком з використанням інтернет-банкінгу;
  • мінімальне поширення копій довіреності на території України.

Ю. Азаров, 24.10.2010

Написати коментар